День другий - Агра I

Потяг до Агри привіз нас за три години, прибув і відбув вчасно (обіцяю зробити окремий пост присвячений залізниці). Тут ми вперше скористались транспортом - взяли тук-тук до готелю. Сторгувались за 100 рупій до західних воріт Тадж Махалу. Саме тут знаходиться наш готель, а в ньому гарячий душ і ліжкоооо. Дві доби без сну давались в знаки і тільки холод індійської ночі (+10, зима, як не як) допоміг нам доїхати не заснувши. А ще те, що у транспорту не було дверей.


Наша перша індійська вечеря



Незважаючи на поради більш досвідчених туристів та вчорашнього водія, ми не змогли прокинутись о шостій, щоб помилуватися Тадж Махалом на сході сонця. Підйом о дев'ятій теж був для нас маленьким подвигом. І почався він із знайомства з мавпою, що сиділа на паркані прямо поруч з нашими дверима.



Речі дозволили безкоштовно лишити в камері схову готелю, тому гуляли ми без рюкзаків. Квиток у Тадж Махал для туристів коштує 750 рупій і дає право на знижку а разі відвідування інших пам'яток у той самий день (на вході його штампують датою). Також, покупцям  high valued tickets безкоштовно дають пляшку води та бахіли. Роздає це дядечко біля жіночої черги за квитками. До речі, віконець у касах три - для жінок, для чоловїків та для іноземців. А черга на вхід в Тадж ділилася аж на чотири - для жінок з дорогими квитками, для жінок з дешевими, для чоловіків з дорогими і для чоловіків з дешевими. Всіх відвідувачів обшукують, сумки сканують, а потім перевіряють вручну. З собою, окрім загально заборонених речей типу зброї, також заборонено приносити будь яку їжу (з цукерками включно), цигарки, ліхтарики і все, що здасться зайвим охоронцям. Мені довелось бігати в готель, щоб викласти речі, які вони намагались викинути. А ще на території заборонено знімати відео. Навіть якщо ви за це заплатили, дозвіл діє тільки до входу в центральні ворота.



Тадж Махал... Він красивий чи просто білий настільки, що сліпить очі! Якби ж ще менше людей навколо



Історію місця не описуватиму (Вікіпедія цікавіше просвітить), розкажу краще про наші пригоди. Перші прохання сфотографуватись з нами почались до входу. Ми вирішили не відмовляти двом школяркам, а вони виявились "легкими на руку". Отже, передаю привіт тій пів сотні людей у яких тепер є фото нас, з нами чи себе на нашому фоні. Особливо групі китайських туристів з Гуанджоу (до індусів ми майже звикли).


Вхід до мавзолею тільки без взуття. Якщо його у вас і так не було, то потрібно просто помити ноги. Взуття можна лишити прямо перед входом. Не вірте людям, що пропонують "постерегти" його ще за територією. Ми просто одягнули свої бахіли, які у нас потім настирливо вимагали місцеві. Перепродають, чи що?



В середині Тадж Махалу заборонена зйомка, проте ми не втрималися і, беручи приклад з місцевих, такі зробили одне фото. Різьблення і інкрустація тут просто неймовірні!



Ось ще кілька фото з різьбленнями на вуличних будівлях



на мурах



на кожному стовпчику паркану



Навколо розбитий красивий парк. Теж поділений за маршрутами для дешевих і дорогих квитків. Оскільки тут перевіряючих нема, то всі сунуть "дорогими". Ми трималися околиць де були краса і майже тиша



А ще тут серед флори була фауна у вигляді мавп та Чіпа з Дейлом місцевих, схожих на бурундуків, білок



 В мечеть нас не пустили, тому ми попрощались з мавзолеєм і пішли шукати форт