Поки наречена одягалась у своїй кімнаті
нареченого проводжали до храму
немов махараджу, під золотою парасолькою, та під запальні ритми барабанів. Всі чоловіки з його родини, незалежно від віку, були в тюрбанах.
До речі, всі жінки були в сарі, а майже всі чоловіки в традиційному ансамблі з курти і пажами. Мама нареченої подарувала мені красиве фіолетово-блакитне напів-сарі (напів, бо вже зшите, а не шестиметрове), а Вові купили традиційну курту-пажаму, то ж ми не псували картинку.
Коли наречений повертався назад, то до процесії приєднались жінки і всі разом влаштували дикі танці.
Потім настала його черга помолитись з батьками біля весільного вівтаря. З часу встановлення його не рухали і, здається, навіть не торкалися.
Ще за півгодини, коли гості почали скандувати ім'я нареченої, її нарешті вивели на сцену. Як же вони дивились один на одного! Брат нареченої підняв її на плечі, теж саме з нареченим зробили хлопці з його родини, і вони накинули одне на одного гірлянди з квітів. Вдалось це з першого разу, що означає щасливий шлюб.
До вівтаря молодята мали йти босі і, як тільки вони роззулись, почалась справжня війна за туфельки....нареченого! Виявляється викуп тут платять саме за них! Хоча братам нареченого і вдалось силою та підступними лоскотаннями вирвати їх з рук сестер нареченої, викуп платити все ж довелось. Дівчатам влаштували справжній квест з питаннями типу "хто ця маленька дівчинка на фото, котру наречений називав в дитинстві майбутньою дружиною?" чи "в якому місті знаходилась наречена, коли було знято її фото, яке наречений носить в гаманці?". Відповісти на все дівчата не змогли, тому просто підкупили прибиральника, що мав ключі від усих кімнат.
Церемонія одруження тривала кілька годин.
Більшість часу пуджу давав молодятам настанови з приводу майбутнього життя, вони клали на жертовну тацю пелюстки з квітів, гроші та інші речі і всі разом молилися
Співочі родичі час від часу заводили пісень про прекрасну наречену і мужнього нареченого
Головним етапом церемонії були кола навколо вогню. Йшли вони тримаюсичь за руки. В долоні нареченої був затиснутий розмальований ритуальний камінь "лінгам" - символ плодючості (статевого органу Шиви). Його шарфик був скріплений з її сарі. Після сьомого кола наречені стали сім'єю.
Потім їй знову покрили голову і молодята склали обітницю: вона - бути гарною дружиною і у всьому підтримувати свого чоловіка, він - усувати всі перешкоди на шляху до щастя і поважати дружину. Після цього молода попрощались з родиною і пішла "в дім" чоловіка (на їх половину "палацу").
Ввечері була рецепція. Всі гості/родичі/друзі родини приїхали до місця святкування. Тато нареченої сказав, що очікує побачити близько 1000 (напишу словами, щоб не подумали, що зайвий нулик - тисячі) людей. Думаю, десь так і було. Для такої кількості гостей столи зробили на галявині.
На сцені живий оркестр грав якісь хіти часів весілля їх батьків, і окрім нас ніхто танцювати не наважився (а ми танцями грілися). На іншій сцені молодята приймали привітання. До них по черзі приходили всі гості з подарунками, після вручення фотографувались. Усім, хто хоч на рік старший, вони мали вклонитися і торкнутися стоп, тим самим висловлюючи повагу. Уявіть зробити це з пів тисячі разів та ще й з 15 кг одягу!
Ми поїхали близько одинадцятої, саме тоді молодятам нарешті вдалось сісти до вечері. Потім вони мали попрощатись до ранку. Перша шлюбна ніч аж наступна
Немає коментарів:
Дописати коментар