Весілля І

На околицях всіх більш-менш великих міст в Індії є так звані весільні палаци. До палаців їм зазвичай далеко. Скорше нагадують їдальню часів СРСР тільки в більших маштабах.
Той "палац", в якому відбувалось весілля наших друзів, знаходився кілометрах в 20 від залізничної станції Райпуру. Білі люди сходять тут з потягів настільки рідко, що таксисти, замість пропонувати  свої послуги, просто дивились на нас і шушукались. Добре, що біля виходу вже чекала машина з братом нареченої.



Отже, "палац" (ну не можу я його без лапок писати) являв собою велику, злегка пошарпану залу, зі сценою по центру під стіною і кількома виходами. Два з них вели на кухню (ми вирішили не перевіряти, що там і як, щоб потім не ходити голодними), найбільший на вулицю, всі інші до коридору, що півколом охоплював залу. Вздовж всього коридору знаходились номери для гостей (4-16 містні). В кожному - окрема (часом не одна) вбиральня і душова. Гаряча вода є, але до душу підведена лише холодна, тому помитися можна лише з відра. Такі ж дивні "вигоди" ми вже зустрічали в одному з готелів. Ліжка в кімнатах стоять однією довгою шеренгою або групками по три-чотири. Замість постілі наматрасники в тон подушок. Перед будівлею розташована зелена галявина, розміром зі стадіон середньостатистичної української школи. Навколо красиві стрункі пальми, охайні кущики та квіти.

Першим етапом весілля стало мехенді (менді) - розпис хною рук та ніг нареченої і всіх бажаючих жінок. Вважається, що якщо одружена жінка зробила розпис, то чим яскравіше він проявиться, тим більше її любить чоловік. Нашу наречену розписувати близько трьох з половиною годин. Ще години дві вона підсихала. Потім всі малюнки замочили розчином лимонної води (для кращого кольору) і вона знову сохла. Загалом, понад шість годин, більшість часу ось в такій позі


Другим етапом було створення освяченого місця для весілля. Батьки нареченої і їі дядько з тіткою під керівництвом пуджарі (священник в індуїзмі) протягом кількох годин проводили різні ритуали - молились, малювали візерунки, приносили жертви з квітів та рису... В цей же час працівники "палацу" прикрашали залу.

Після закінчення процедури, тацю з жервоприношеннями і мисочку з розтертою батьками куркумою відвезли до найближчого храму для освячення і добудували вівтар.

Потім помолитись про гарне завершення церемонії прийшла наречена. 

Всі бажаючі старші родичі благословляли її, змазуючи куркумою стопи, коліна (крізь сарі), руки, плечі та обличчя. Спершу знизу вгору, а потім згори вниз по сім разів. При цьому, спершу куркумою мастило сам вівтар (там де рожевий папірець). Увесь час мама покривала їй голову власним сарі.


В цей же час приїхали гості нареченого. Для них відділили частину коридору з кімнатами і збудували нареченому святкову арку. Тут він пройшов церемонію благословення і отримав мехенді на долонях. У нареченої на руках було написано його ім'я, нареченому написали її.


Коли наречену відмили і переодягли, почався ще один обряд. Їй покорили голову і благословили, але вже жінки з родини нареченого.

А потім на сцені з'явився сам наречений і вмостився на коліна майбутній тещі, тим самим визнавши себе за її сина, а її за матір.

На цьому скінчилась офіційна частина перших двох днів весілля і почалась розважальна.