Таксі з аеропорту примчало нас за пів години. Дорогою милувалися португальською Індією. В заростях пальм і квітів, за охайними парканчиками, стоять чепурні будиночки. Старіші мають довгі, оздоблені різьбленим деревом ґанки. Новіші, дво-три поверхові, мають величезні балкони з гойдалками і затишними плетеними меблями. І всі вони неймовірних, яскравих і соковитих кольорів. На перший погляд, Гоа здається яскравішим навіть за сарі. А ще тут не видно бідності. Немає напів розвалених халабуд, дітей в лахміттях, бомжів. Принаймі вздовж "причесаних" туристичних доріг.
Наш готель знаходиться в стороні від дороги, що веде до моря. Йти до нього близько 10 хвилин пляжем. Тому тут суцільні спокій і тиша (гуркіт моря не рахується). Нам настільки подобалась проводити дні в тіні пальм і в обіймах хвиль, що ми категорично відмовились від будь-яких поїздок чи екскурсій (особливо на "крутий" північний Гоа, де "найкращі клуби" і "збираються всі фріки").
Чим можна займатись на пляжі цілий тиждень? Милуватися морем. Нам пощастило побачити його і у спокої і в грайливоу настрої з півтораметровими хвилями. Коли просто дивитись набридає, можна піти на прогулянку вздовж прибою, дозволивши хвилям лоскотати ноги. Пляж безкінечний і майже безлюдний, але не порожній. З-під ніг розбігаються маленькі напів прозорі крабенята. Ще менші креветки риють свої нірки і охайно скручують пісок кульками
Хвилі виносять на берег незліченну кількість живих мушель, від зовсім маленьких, розміром з сірникову голівку, до велетнів на половину моєї долоні. Скупчення перших, зазвичай у кілька сотень, я називала дитячими садочками. Другі, якщо помічали наближення, плювались фонтанами морської води. Але всі вони, як тільки сходила хвиля, дружно ставали дибки і швиденько закопувались в пісок. І так знову і знову. Аж поки котроюсь їх не змивало назад в море.
Між мушлями бігали невеличкі, сірі з білими пузиками, довготонконогі пташки. До речі, зовсім не бачили чайок. Замість них тут ворони і то дуже нахабні. Поки ми купались, вони вкрали у нас манго, що лежав на столику в пакеті, накритий рушником!
У воді зустрічались морські зірки. Вони тут невеличкі, на долоню, сіро-білого кольору. Якщо ниряти з маскою і торкатись їх спинок, то вони за секунду закопуються в пісок, лишаючи красиві візерунки. Як і краби-відлюдники. Ці бігають по дну, мушлями догори, наче помаранчеві башточки з ніжками.
Коли гуляти і плавати набридало, а тіло починало просити вправ, ми переходили в режим "спорт" і вчились серфити. Дошки, як і велосипеди, легко взяти в оренду в магазинчиках. А бажаючим покатались на скутері потрібно мати права.
З готелем нам пощастило не тільки з приводу місця розташування, але й з його кухарями. Готували настільки смачно, що лише на третій день ми пішли розвідувальною навколишні ресторанчики. Виявляється, що Гоанська кухня це смачно. Всюди і будь-що. Чи то нам так щастило? Щоправда, з морепродуктів, окрім риби (акули ж теж риби, правда?) ми замовляли лише креветки, але вони тут таких розмірів, що наші раки позаздрять.
На місцевому базарчику продавали смачні фрукти і ми спробували все, що у нас не росте, або росте але не зараз - манго, папайю, маракую, кавуни, ананаси, "кремові яблука" (custard apple) і якусь хурму, що зовні нагадувала картоплю. Моїми улюбленцями були ананаси, а Вова підсів на папаю.
Ось так виглядає маракуя, вона ж passionfruit
А ось так custard apple. На смак дійсно нагадує вершковий крем
Єдиною нашою прогулянкою стала поїздка на катері в пошуках дельфінів. Дельфінів, нажаль, не знайшли. Зате бачили якусь чи то грін чи то дрім (водій катера був не зовсім англомовний) фіш, довжиною з мою руку, що не гірше дельфінів стрибала хвилями. А ще прокатали бабку
Незважаючи на все захоплення Відпочинком, просто мушу сказати кілька неприємних слів про Гоа. Тут чисто настільки, що ми без вагань пили напої з льодом і не використали жодної вологої серветки (хто читав інші форуми про Індію, той зрозуміє), але тут тотальне рашн забруднення (все написане нижче не стосується нашого готелю). 80 % бачених нами туристів мають пивні животики (які ним же і поповнюються), червону від сонця шкіру, незадоволені обличчя і просто дитячий подив від того, що хтось не розуміє російську
Але індуси і самі пристосувались до "забруднення". З кожного магазинчику викрикують "прівєт, мадам", "давай-давай, захаді", "пасматрі-купі". Деякі розширили знання до майже розмовної з "харошає качєство" і "красіво сєдит, покупай". І, мушу визнати, російська часом має менший акцент ніж англійська! А ще музика... Шансон сюди, здається, не дійшовось. Але його "успішно" заміняє "Джимі-Джимі" і тиц-тидиц про бабу Любу (що за хіт такий?). А ось приклад адаптивності пляжного ресторанчику. Читайте уважно, таких звірів готують!
Наостанок скажу, що їхати на Гоа на тиждень не варто. Варто їхати хоча б на три, щоб мати час і на відпочинок і на дослідження, бо ми були б не проти все ж потрапити в форт Старого Гоа, чи покатались на слонах на фермі спецій, чи влаштувати дослідження храмів часів португальської колонії...
Немає коментарів:
Дописати коментар