Ранок почався зі сніданку з господинею. Найпопулярніший овоч в Джайпурі цибуля. Її пхають у все від омлетів до хлібу. Тому снідати довелось мало... Зате за чашкою ранкового чаю господиня порадила нам найкращий маршрут і просвітила в цінах.
На кінець 2013, зняти тук-тук на пів дня в Джайпурі коштує 400 рупій, а на цілий 800. Але от тільки водії, бачучи не індійську шкіру, їздити за індійськими цінами відмовляються. Спроби з 5 ми зловили такого, що сказав "ви щасливі і я щасливий" і повіз. І під кінець маршруту ми справді були настільки щасливі, ща заплатили йому на 100 більше і взяли телефон (розмістимо в рекомендаціях).
Огляд міста почався в "мавп'ячого форту". Не знаю, чому ці тваринки живуть саме тут (мо це у них резервація?), але їх тут сотні. Ми купили на вході упаковку арахісу за 10 рупій і пригощали ним всіх бажаючих прямо з рук. Бажаючих було багато
Так, ми слідували моді, в тому числі і на шкарпетки під босоніжки. Я більше скажу, їх тут навіть з в'єтнамками носять і спеціальні для цього шиють.
Серед мавп живуть дикі кабанчики. Схоже, що живуть не погано, бо поки вони грілися на сонечку, мавпи чухали їм шкури, вибираючи непроханих гостей.
На вершині
Поки спускалися назад, згодували залишки арахісу. Якщо зупинитись більш ніж на хвилину, то найсміливіші мавпи підходять, як злидні, з протягнути ми лапками чи починають посмикувати за штани, привертаючи увагу. Одне з малят намагалось знайти комах в густій шевелюрі вовиної правої ноги.
Після форту мавп ми поїхали досліджувати форт Ембер. Тут все чистенько, цивілізовано і досить монументально. Форт досі належить нащадкам королівської династії, над ним навіть майоріє їх сімейний прапор. На цьому фото лише одна з будівель. Форт величезний!
.
З парковки до центрального входу можна під'їхати на слониках! Коштує 950 рупій на двох за одного слона. А от фотографуватись з ними не можна. Наш водій попередив, що організує нам цікавішу поїздку на слонах і не обманув. Про це трошки далі.
Коли ми під'їздили до форту, то я думала, що він мало чим відрізнятиметься від усих нами вже бачених. Але тут виявився зовсім новий підхід до оздоблення - дзеркальна мозаїка. Це фото з павільйону для приватних аудієнцій.
А то павільйон для публічних аудієнцій (і подвір'я навколо) були зайняті - знімали кіно. Тепер слідкуватимемо за новинками Болівуду
А ще з цікавинок форту - красиво різьблений храм (тут на жовту цяточку поставили червону), двокілометровий підземний тунель до верхнього форту і безкінечні заплутані коридори і кімнатки гарему.
Дорогою до центру міста ми зробили дві зупинки. Перша біля палацу Джай Махал. Нажаль не на сході сонця, але панорама всеодно вражаюча. Палац стоїть посеред озера, що огорнуте зеленими горами. Всередину потрапити не можливо, бо уряд і нащадки династії не могуть вирішити кому ж він все ж таки належить. Фото не додаватиму, Гугл покаже краще.
Ну і нарешті ми дістались слоновника. Це - доволі просторе подвір'я, частина якого накрита навісом. На ньому живе три слона і жменька кіз. Одній з слоників якраз чистили ніжку і вона, здається, посміхалась.
Такі ж посмішки і них викликало почухування лоба і хоботу. Так-так, їх можна сміливо гладити, обіймати і годувати фруктами, якщо з собою є.
Покатались ми сторгувались за 800 рупій на двох. Навідміну від форту, тривала поїздка не 5 хвилин, а всі 25. Нас везла 25літня Мадонна. Їй на спину прив'язали спеціальне сидіння, на яке ми піднялась драбиною. А коли від'їхали подалі, то погонич зліз з шиї слонихи, щоб пофотографувати, а нас по черзі пускав на своє місце.
Але що це була за поїздка! Вулички вузькі, бідний слоник ледве розминався з людьми і тачками. Голови постійно доводилось пригинати, щоб не зачепити кабелів, що в хаотичному порядку висить між будинками. З подвір'я школи зі сміхом вибігли кілька дівчаток. Схоже, що слон став для них несподіванкою, бо вони одразу ж втікли назад з криками схожими на "ой-йо-йой", а потім визирали нам вслід. А якийсь дядечко зупинив нас посеред дороги, щоб пригостити Мадонну фруктами "бо слони схожі на Ганешу".
Після поїздки ми ще раз по обіймалися зі слониками на прощання і поїхали в старе місто, саме те, що колись назвали рожевим. Першою зупинкою став Хава Махал.
До речі, зовсім забула про квитки. Найвигідніше купити дводенний квиток у всі визначні місця (окрім головного палацу). Він коштує 350 рупій. А ще, тут діють українські (і будь-які інші) студентські! Вхід з ними коштує лише в 2 рази дорожче ніж для місцевих, а без в 4.
Отже, палац Хава Махал. Він порівняно не великий і для відвідувачів відкрита лише частина приміщень. Зате можна піднятись на найвищу башту і роздивитися околиці.
Його "фішкою" для мене стали вітражі. Тут безліч віконечок з кольоровими скельцями. Особливо красиво виглядають "розфарбовані" так решітки. Ну і кімнати з такими решітками, всіяні кольоровими сонячними зайчиками.
З палацу ми перебрались до обсерваторії Джантар Мантар. І це було вау! Уявіть собі конструкції віком у кілька століть, що можуть визначити час з точність до двох секунд.
А ще навколо купа астролябій, мапи небесних сфер, різноманітні штуки для виміру координат, пристрої для слідування за рухом сонця і планет... Я мільйон разів пошкодувала, що досі не знайшла часу грунтовно поцікавитись астрономією.
Сонце заходило. Разом з ним закінчувались сили. Тому ні в головний палац ні на оглядини Альберт холу ми не потрапили. Колись виправимо. Зате знайшли чудовий ресторанчик, напишемо деталі в пості з порадами.
День в Джайпурі закінчився посадкою в наш останній в поїздці експрес. Вранці буде Делі
Немає коментарів:
Дописати коментар